Спадкуванням є перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на час його смерті, за виключенням тих, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця.

Оформлення спадщини завершується отриманням свідоцтва про право на спадщину. Цей документ засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців.

Щоб отримати таке свідоцтво, потрібно подати письмову заяву до нотаріуса або до посадової особи органу місцевого самоврядування, яку уповноважено вчиняти нотаріальні дії.

Однак, на практиці, бувають випадки, коли нотаріус не може видати особі свідоцтво про право на спадщину.

Після дослідження поданих особою документів, у нотаріуса можуть виникнути сумніви щодо відомостей зазначених у таких документах, або поданих документів може бути недостатньо, щоб підтвердити право на спадкування.

Найчастіше, причинами відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину є розбіжність у відомостях про особу у поданих документах, відсутність усіх документів на підтвердження родинних відносин з померлим, невизначеність часток у праві спільної сумісної власності, що належала померлій, неможливість підтвердити факт прийняття спадщини, неможливість підтвердити факт належності спадкового майна померлій. 

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження або з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Суди розглядають заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім’єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тощо.

Додатково бажаємо звернути увагу, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про право особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

З заявою про встановлення факту в порядку окремого провадження слід звертатися до суду за місцем реєстрації місця проживання заявника.

Судовий збір за подання заяви у справах окремого провадження становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Окрім того, особливим способом захисту свого права на спадкування є звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Зазвичай предметом такого позову є нерухоме майно, відтак, слід звертатись до суду за місцем знаходження майна.

Найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім’я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Відповідачем по справі виступатимуть інші спадкоємці або орган місцевого самоврядування в разі відсутності спадкоємців.

Судовий збір сплачуватиметься з розрахунку як за позовну вимогу майнового характеру, що становить 1% від вартості майна, але не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 

Окремої уваги заслуговує проблематика визначення частки у майні, що належало померлому.

Пережитком радянського союзу є право спільної сумісної власності, яке на практиці, створює лише додаткові проблеми.

Спільна сумісна власність є спільною власністю двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Якщо майно належало спадкодавцю на праві спільної сумісної власності разом з третіми особами, то нотаріус позбавле

ний м

ожливості визначити належну померлому частку, а відтак і видати на неї свідоцтво про право на спадщину.

Можливим виходом з ситуації є звернення до суду за місцем знаходження такого майна з позовом про визначення часток у праві спільної сумісної власності, що зумовить перетворення спільної сумісної власності у спільну часткову з визначенням часток за кожним з співвласників, і що найважливіше, за померлим.

Це в свою чергу дасть змогу нотаріусу видати свідоцтво.

Яка б не була причина відмови у видачі Вам свідоцтва про право на спадщину, рекомендуємо звертатись до адвоката за наданням професійної правничої допомоги з метою встановлення дійсних причин відмови, отримання додаткових інформації та доказів, звернення до суду з вірно обраною та сформованою заявою.

Молодший партнер АО "VSG Partners" адвокат Орест ГАЛАЙСЬКИЙ